Окремостоячі блискавкоприймачі призначені для захисту від прямих ударів блискавки установок і конструкцій невеликої висоти, для яких потрібно влаштовувати ізольовану систему блискавкозахисту. Тобто блискавкоприймач розміщений на безпечній відстані до установки чи споруди, яка захищається, та при цьому відсутній ризик вибуху, пожежі чи виведення за ладу установки внаслідок потрапляння струму блискавки на захищуваний об’єкт.

Найчастіше за допомогою окремостоячих блискавкоприймачів захищають:

Окремостоячі блискавкоприймачі (ОБП) бувають різної висоти, здебільшого від 8-ми і до 30-ти та вище метрів. Звичайно, чим більша висота блискавкоприймача, тим більшою буде і його зона захисту. В переліку обладнання FS наявна лінійка окремостоячих блискавкоприймачів висотою від 8 до 28 м.

При проєктуванні та виборі високого блискавкоприймача для захисту установки чи споруди потрібно одразу подумати над 2-ма моментами: чи буде можливість влаштувати блискавкоприймач на даній території в потрібному місці (чи буде заїзд для крана, місце для складання блискавкоприймача) та чи буде економічно доцільним влаштування блискавкоприймача саме такої висоти (наприклад, якщо установку можна захистити 2-ма блискавкоприймачами висотою 14 м, то для замовника це обійдеться значно дешевше, ніж захист одним 24-метровим блискавкоприймачем).

По конструктивному рішенню ОБП висотою понад 10 м виконуються збірними, тобто складаються з кількох частин, які складаються вже при монтажі. Розміри частин щогли теж бувають різними, досить часто нижня частина щогли має висоту 10 м, що спричиняє чимало незручностей при транспортуванні ОБП. Блискавкоприймачі FS лінійки М-20 також виконуються збірними, але довжина секцій при цьому не перевищує 6 м, що дозволяє транспортувати блискавкоприймач навіть транспортними компаніями.

Блискавкоприймачі FS лінійки М-20 виконуються циліндричними із фланцевим з’єднанням, при цьому унікальною особливістю цих ОБП є наявність подвійного фланцевого кільця, яке значно укріплює конструкцію фланця.

На даний час всі окремостоячі блискавкоприймачі, згідно вимог р. 5.6 та табл. 6 ДСТУ EN 62305-3:2012 повинні бути виконані з корозостійких матеріалів, тож більшість ОБП виконуються із гарячеоцинкованої сталі. Використання блискавкоприймачів із чорного металу, навіть при цьому пофарбованого, тепер порушує вимоги чинного НД, тож використання таких щогл в цілях економії ми не рекомендуємо.

Всі окремостоячі блискавкоприймачі FS виконані із сталевих труб, поцинкованих методом гарячого цинкування.

Окрім корозостійкості, дуже важливою характеристикою ОБП є можливість його встановлення в усіх вітрових зонах та типах місцевості. Адже блискавкоприймач висотою, наприклад, 20 м, який розроблений для встановлення на території ІІ вітрової зони в міській забудові, швидше за все не встоїть від вітрових навантажень, захищаючи резервуари із вибухонебезпечними речовинами, які розміщені на відкритій місцевості у IV вітровій зоні. Тож встановлення блискавкоприймача із недостатнім діаметром труби чи недостатньою товщиною труби є досить ризикованим, адже такий ОБП, який під впливом вітрових навантажень може зігнутись та впасти на резервуар із вибухонебезпечними речовинами, може наробити досить багато шкоди.

Часом, для захисту установок чи конструкцій, необхідне влаштування тросового блискавкозахисту, та чи можна використати стандартизовані ОБП для закріплення троса між ними? Гадаємо, що тут досить не складно догадатись, що відповідь: НІ! Особливо, коли в практиці попадаються ОБП, які стоять похилені, наче берези, а трос лежить на покрівлі складу, який повинен був захищатися даним тросом ізольованої LPS.

Тросовий блискавкозахист має право на життя, адже часом окрім такого рішення альтернативою буде лише влаштування E.S.E., але до питання опор для тросового блискавкоприймача потрібно підходити дуже серйозно, та проводити розрахунок навантаження вітру, снігу та льоду на трос для кожного окремого випадку, адже опори висотою 15 м, які розраховані, що витримають вітрові/снігові/льодові навантаження при довжині тросу 20 м (тобто відстань між БП – 20 м), скоріш за все не витримають навантаження, якщо відстань між ними складатиме 30 м.

Тож, враховуючи, що найчастіше за допомогою таких блискавкоприймачів захищають вибухонебезпечні установки, розроблення таких проєктних рішень вимагає досить серйозного та професійного підходу.

Проєктуючи влаштування окремостоячих БП, потрібно також добре розуміти і принципи встановлення таких ОБП, щоб, наприклад, не пропустити закладання в кошторис потрібної к-сті бетону та металу для влаштування фундаменту чи використання крану для встановлення щогли на фундамент.

Окремостоячий блискавкоприймач встановлюється на бетонний фундамент, при виконанні якого може виникати багато запитань у людей, які вперше встановлюють подібні ОБП.

Отже, що потрібно для влаштування бетонного фундаменту? В першу чергу це відповідна для потрібного ОБП анкерна закладна, бетон та метал для влаштування арматурної сітки. Для кожного ОБП передбачена відповідна анкерна закладна та рекомендовані розміри фундаменту, але для конкретних грунтів потрібно коригувати (посилювати) рекомендовані рішення.

Для виконання бетонного фундаменту спершу потрібно викопати котлован із глибиною, яка зазначена в інструкції до потрібної анкерної закладної, дно котловану потрібно вирівняти та зробити підготовку з щебінки. Для захисту фундаментів від корозійної активності грунту, необхідно щебінку під підошвою фундаментів залити гарячим бітумом до повного насичення, а бокові поверхні фундаментів, що знаходяться в землі, обмазати бітумною мастикою.

Далі потрібно встановити арматурні сітки та каркас фундаменту згідно інструкції, і вже на нижню сітку підошви фундаменту встановити анкерну закладну, анкерні болти закладної при цьому приварити до арматурної сітки фундаменту.

Для заливання фундаменту використовувати бетон класу міцності В20 при водонепроникності марки W6 та морозостійкості марки F50. Бетонування фундаменту потрібно вести безперервно з проведенням контролю вертикальності анкерних болтів. Горизонтальність встановлення кондуктора на відм. 0,000 потрібно фіксувати шайбами та гайками, адже недотримання горизонтальності може призвести до встановлення блискавкоприймача під деяким ухилом.

При проєктуванні ОБП в кошторисі обов’язково потрібно передбачити потрібну анкерну закладну, необхідну к-сть бетону, щебінки, арматури для виконання арматурної сітки і каркасу, та інших витратних матеріалів.

Декого (хто вперше зустрічається із встановленням ОБП) може налякати довгий термін виготовлення блискавкоприймача виробником – порядку 3-4 тижні. Але при одночасному замовленні анкерної закладної та блискавкоприймача такий термін не вважається довгим, адже після встановлення бетонного фундаменту (на що піде кілька днів) фундамент повинен вистояти не менше 17 днів, після чого на нього дозволяється встановлювати ОБП. В іншому випадку, якщо бетон недостатньо затвердне, є ризик, що такий фундамент не витримає навантаження ОБП.

Після встановлення ОБП необхідно влаштувати для нього заземлюючий пристрій. Хоча багато компаній в якості уземлювача використовують металевий риштунок фундаменту, таке рішення не є до кінця правильним, адже тут є 2 моменти: довжина шпильок анкерної закладної 1300…1600 мм, тобто не дотримується вимога мінімальної довжини уземлювача (2,5+0,5 м), а також струм блискавки буде іти не одразу в землю, а в бетон фундаменту, що є не надто хорошим процесом для останнього.

Для окремостоячого блискавкоприймача достатньо виконати одну точку уземлення (оскільки для ізольованої LPS достатньо встановити 1 доземний провідник, а для 1-го струмовідводу достатньо встановити 1 точку уземлення). Це можуть бути 2 або 3 стержні довжиною 3…6 м, з’єднані між собою смугою. Смуга заземлюючого пристрою приєднується до ребра нижнього фланця основи за допомогою болтового з’єднання (2х М8), при цьому в смузі потрібно попередньо просверлити отвори для такого з’єднання. Ну і при влаштуванні уземлювачів не забувайте використовувати антикорозійну стрічку – для захисту від корозії болтових з’єднань та смуги по довжині ~30 см у місці виходу із земляного середовища.