З 01.11.2019 р, згідно наказу ДП “УкрНДНЦ” №313 від 16.10.2019 р, втратив чинність національний стандарт ДСТУ Б.В.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”. Тож надалі для розрахунку та проектування систем блискавкозахисту в Україні користуємось лише 4-ма розділами ДСТУ EN 62305:2012 “Блискавкозахист”!. Між цими двома документами, які одночасно діяли в Україні протягом 7 років, існує чимало відмінностей. Основні відмінності в розрахунку системи блискавкоприймачів дивіться далі.

Методи для визначення розміщення блискавкоприймача

Методи для визначення розміщення блискавкоприймачів в ДСТУ EN 62305-3:2012 такі ж, як і в ДСТУ Б.В.2.5-38:2008, це метод блискавкоприймальної сітки, метод захисного кута та метод сфери, яка котиться (в ДСТУ Б.В.2.5-38:2008 згаданий як “метод фіктивної сфери”)

1. Метод блискавкоприймальної сітки

1.1. Основна відмінність між стандартами при розрахунку за методом блискавкоприймальної сітки полягає у максимальних значеннях розміру комірки сітки:
– для РБЗ І та РБЗ ІІ максимальні розміри комірки сітки є однаковими в обох стандартах: 5х5 м для РБЗ І та 10х10 м для РБЗ ІІ.
– для РБЗ ІII максимальний розмір комірки сітки згідно ДСТУ EN 62305-3 – не більше 15х15 м (в ДСТУ Б.В.2.5-38:2008 не більше 10х10 м)
– для РБЗ ІV максимальний розмір комірки сітки згідно ДСТУ EN 62305-3 – не більше 20х20 м (в ДСТУ Б.В.2.5-38:2008 не більше 15х15 м)

1.2. Також згідно ДСТУ EN 62305-3, провідники потрібно прокладати по боковим поверхням будівлі висотою понад 60 м на рівні вище 80% її висоти. Для будівель, висота яких перевищує 120 м, всі частини, розташовані на висоті понад 120 м, повинні бути захищені, оскільки вони можуть наражатися на небезпеку.

1.3. Згідно ДСТУ EN 62305-3, якщо ухил покрівлі перевищує 10%, замість сітки можуть використовуватись паралельні провідники блискавкоприймача, за умови, що відстань між провідниками не перевищує необхідної ширини сітки (тобто прокладаємо провідник по коньку та краю даху, а також горизонтальні спуски від конька до краю покрівлі, нехтуючи при цьому горизонтальними лініями між коньком та краєм даху). (див. ДСТУ EN 62305-3:2012. Додаток А.3. Примітка 3)

2. Метод захисного кута

При використанні методу захисного кута згідно ДСТУ EN 62305-3, стержневі блискавкоприймачі, щогли і провідники повинні розміщуватись так, щоб всі частини будівлі, що захищається, знаходились в зоні захисту, створеній під кутом α до вертикалі. Метод захисного кута має геометричні обмеження для використання, та його не можна використовувати в тих випадках, коли висота блискавкоприймача є більшою від радіусу сфери, що котиться, для відповідного класу блискавкозахисту.

2.1. Захисний кут обирається по графіку табл.2, в залежності від потрібного РБЗ та висоти блискавкоприймача.

В ДСТУ Б.В.2.5-38:2008 для вибору захисного кута використовувалась невелика табличка.

2.2. Також при використанні методу захисного кута згідно ДСТУ EN 62305-3, висотою h, в залежності від якої вибирається захисний кут по графіку, являється висота блискавкоприймача над захищуваною поверхнею, а не лише фізичні розміри блискавкоприймача. Тому для різної висоти встановлення блискавкоприймача кут захисту буде різним.

2.3. Якщо при використанні методу захисного кута для невеликих скатних булівель (приватних будинків, складів), покрівля попадає в зону захисту захисного кута від провідника, прокладеного по коньку покрівлі, додаткове влаштування провідників по краю даху та кожних 10..20 м (як при використанні методу сітки) не вимагається.

2.4. Якщо поверхня, на якій установлена система блискавкоприймача, є похилою, то вісь конуса, що утворює захисну зону, необов’язково повинна бути стрижнем блискавкоприймача, але її встановлюють перпендикулярно до поверхні, на якій знаходиться стрижень блискавкоприймача з вершиною конуса, що дорівнює вершині стрижня блискавкоприймача

Відмінність вимог ДСТУ EN 62305:2012 відносно стрижневих блискавкоприймачів також полягає в тому, що вже не можна користуватися таблицею для розрахунку зон захисту для високих блискавкоприймачів, яка була в ДСТУ Б В.2.5-38:2008, та яка давала досить завищені зони захисту для блискавкоприймачів висотою понад 20 м.

Також в ДСТУ EN 62305:2012 немає методів подвійного блискавкоприймача, подрівного тосового блискавкоприймача, які можна було використовувати згідно ДСТУ Б В.2.5-38:2008.

Згідно ДСТУ EN 62305:2012 можна використовувати тросовий блискавкоприймач. При цьому простір, що захищається тросовим блискавкоприймачем, визначається структурою простору, що захищається віртуальними вертикальними стержнями з вершинами на дроті.

3. Метод сфери, яка котиться

При використанні цього методу, об’єкт вважається захищеним, якщо сфера, що котиться, торкаючись поверхні блискавкоприймача і площини, на якій той встановлений, не має спільних точок з об’єктом, що захищається. Значення радіусу сфери, що котиться, відповідно до класу блискавкозахисту є однаковим в обох стандартах, та складає: 20 м для РБЗ І, 30 м для РБЗ ІІ, 45 м для РБЗ ІІІ та 60 м для РБЗ IV.

Відмінність полягає лише в тому, що в ДСТУ Б В.2.5-38:2008 про сферу згадано лише в одному абзаці, а в ДСТУ EN 62305:2012 по цьому методу є окремий розділ, в якому детально описані особливості його використання.

Методика розрахунку системи блискавкоприймачів відповідно до ДСТУ EN 62305:2012 з прикладами та ілюстраціями детально описана в розроблених нами методичних рекомендаціях з розрахунку блискавкозахисту, які ми безкоштовно надаємо для проектних та монтажних організацій.

Дивіться детальніше про дані методичні рекомендації за посиланням нижче.