Без правильно влаштованого заземлення будь яка система блискавкозахисту не має змісту. Це розуміють всі, хто має справу з проектуванням та монтажем цих систем.

В цій статті нагадаємо всі найважливіші правила виконання заземлення для безпечного відводу струму блискавки в ґрунт, а саме: який тип заземлення для яких випадків застосовувати, та які обов’язкові умови монтажу необхідно виконати для кожного типу заземлення.

Згідно ДСТУ EN 62305-3:2012 існує 2 типи розміщення заземлюючого пристрою: розміщення типу А і розміщення типу В.

Розміщення типу А – включає вертикальні або горизонтальні електроди, розміщені за межами будинку, які приєднані до кожного доземного провідника.

Тобто пристрій уземлення типу А – це окремий пристрій, що влаштовується для кожного окремого струмовідводу, та який може складатись як з 1-го заземлювача (довжиною 6 м, 9 м чи більше), так і з 2-х чи 3-х заземлювачів, які з’єднані між собою!

Відповідно до р. Е.5.4.2.1 ДСТУ EN 62305-3, розміщення типу А можна використовувати для таких будівель та споруд:

Важливою вимогою для розміщення типу А є опір заземлюючого пристрою, який повинен бути меншим 10 Ом у будь яку пору року! Вимога до низького опору наводиться у р. 5.4, р. 5.4.2.1, р. Е.5.4.1 ДСТУ EN 62305-3:2012.

Розміщення типу В – горизонтальний кільцевий провідник, прокладений в землі не менше ніж на 80% своєї довжини за межами будівлі або влаштований у її фундаменті.

Тобто пристрій уземлення типу В – це нерозривний кільцевий контур навколо будівлі, до якого приєднуються всі доземні провідники. В місцях приєднання струмовідводів рекомендується додавати вертикальні уземлювачі довжиною 3 м для зменшення опору заземлюючого пристрою!

Відповідно до р. Е.5.4.2.2, 5.4.3, D.3.3 ДСТУ EN 62305-3, розміщення типу В необхідно влаштовувати для таких будівель та споруд:

Вимога щодо опору заземлюючого пристрою менше 10 Ом для типу В є тільки для вибухонебезпечних будівель (відповідно до р. D.3.3).

Для того, щоб зменшити еквівалентний опір заземлення, до кільцевого провідника додають вертикальні заземлюючі електроди в місцях приєднання струмовідводів. Влаштування додаткових вертикальних електродів може не вимагатись, якщо середній радіус Re площі, яка охоплюється кільцевим уземлювачем, є не менше ніж значення L1 (L1≥5м для всіх LPL, середній радіус кільцевого заземлення – середнє значення відстаней від умовного центру будівлі до точок на смузі заземлення).

Якщо заземлюючий кільцевий провідник (контур) є розірваним, тоді такий заземлювач вважатиметься типом А!

Заземлюючий пристій типу В є ефективніший від уземлювача типу А, адже кільцевий провідник виконує зрівнювання потенціалів між струмовідводами, чого не виконує тип А.

Влаштування уземлювача типу В завжди обов’язково робити для:

• Нових будівель (нове будівництво) де використовується блискавкоприймальна сітка або є велика кількість струмовідводів (відповідно до Е.5.4.2.2 ДСТУ EN 62305-3)
• Вибухонебезпечних будівель (відповідно до D.3.3 ДСТУ EN 62305-3)
• Будівель на скелястому грунті (відповідно до Е.5.4.3.5 ДСТУ EN 62305-3)

Для існуючих будівель, де влаштовуємо LPS, та де немає змоги прокласти кільцевий провідник навколо будівлі через особливості благоустрою, можна влаштувати уземлювач типу А, який згідно E.5.4.2.1 є придатним для існуючих споруд.

Що робити, коли потрібно влаштувати заземлювач типу В для будівлі з вибухонебезпечними приміщеннями чи нової будівлі з блискавкоприймальною сіткою, але фізичної можливості влаштування кільцевого провідника немає через особливості архітектури чи благоустрою?

Відповідно до Е.5.4.3.4, замість типу B «Альтернативно може використовуватись розміщення типу А з вбудованими зрівнювальними провідниками»! Тобто в такому випадку можна влаштувати уземлювачі типу А та об’єднати струмовідводи кільцевим провідником (поясом) на нижній відмітці фасаду (~0,3…0,5 м). Таке об’єднання можна виконати круглим провідником (алюмінієвим чи оцинкованим дротом діам. 8 мм) або смугою.

Вертикальні заземлювальні електроди повинні з’єднуватися з нижніми кінцями доземних провідників з використанням контрольних з’єднань. Кожен доземний провідник повинен мати заземлювач.

Відповідно до 5.4.3 ДСТУ EN 62305-3, заземлювальні електроди типу А повинні бути прокладені на глибині по верхньому краю не менше 0,5 м і, по можливості, встановлюватися рівномірно, щоб звести до мінімуму вплив електричної взаємодії в землі.

Кільцевий заземлювач типу В потрібно влаштовувати на глибині не менше 0,5 м та на відстані приблизно 1 м від зовнішніх стін будівлі.

Якщо заземлювач вертикальний розміщений в ревізійному колодязі, тоді вимогу щодо 0,5 м глибини не потрібно витримувати!

Детальнішу та нагляднішу інформацію щодо влаштування пристроїв заземлення дивіться у нашому альбомі типових технічних рішень з влаштування уземлювачів FS!